СЛАВА СОТНИКА ПАВЛА БЕЗСМЕРТНА НАВІКИ!

   У п’ятницю, 12 лютого 2021, у Павлівському ліцеї відбувся урочистий захід з нагоди вшанування світлої пам’яті уродженця села Павлівка, сотенного УПА Павла Когуча, який 70 років тому, 14 лютого загинув мученицькою смертю.

  Під час заходу учні ліцею пригадали головні факти з життя героя та читали напам’ять патріотичну поезію. Патріотична пісня “Ой у лузі червона калина” у виконанні ансамблю дівчат пригадала присутнім про героїчний дух української нації, який кожен українець з діда-прадіда повинен берегти у своєму серці.

   Наприкінці заходу присутні спільно виконали Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам’ять Павла Когуча й усіх воїнів, котрі віддали свої життя за вільне майбутнє українського народу.

   Вкрай важливо берегти пам’ять про наших героїв, адже доки ми будемо згадувати борців за волю, доти вони житимуть у наших серцях.

“В нас до могил святих УПА

Живі кладуть вінки.

А слава сотника Павла

Безсмертна навіки…”

Є.О. Шкандрій, “Павлівський вальс”

Довідково:

   14 лютого 1951 року у криївці, що знаходилася в лісі між Павлівкою, Вікторовим та Тязевом, через зраду керівника окружної пропаганди Михайла Козакевича “Байденко” прийняли останній бій троє молодих патріотів України, серед яких – сотенний УПА, керівник надрайонного проводу ОУН Павло Когуч, син Михайла, 1923 р. н., родом із с. Павлівки, поручник УПА, лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги. У даному випадку маємо, напевно, унікальний випадок в історії визвольної боротьби, коли справжнє ім’я повстанця збігалось із псевдонімом.  Також полягли бійці особистої охорони Павла – Ярослав Глум, син Федора, старший булавний УПА, уродженець Вікторова та Микола Савчин, син Івана, 1930 р.н., уродженець с. Старі Богородчани Богородчанського району.

Місце загибелі героїв

  Когуч Павло Михайлович народився 09 вересня 1923 року у с. Павелче (Павлівка). Після закінчення школи в рідному селі навчався у Станиславівській українській гімназії. Активний учасник “Пласту”, “Сокола” та “Просвіти”.   Член ОУН. Захоплювався футболом, був гравцем павелецької команди “Пробій”. Після закінчення Педагогічної школи у м. Станиславові вчителював у школі сусіднього с. Рибне. У 1942 р. за дорученням ОУН вступає до Української допоміжної поліції в м. Станиславові. З 1944 року – до лав Української Повстанської Армії. Направлений командуванням до старшинської школи УПА “Олені”. Після закінчення навчання повернувся в Чорний Ліс та був призначений чатовим сотні “Заведії” командира “Бойка”. У січні 1945 р., призначений командиром цієї сотні у званні старшого булавного. 7 квітня 1945 р. в бою у с. Посіч отримав важке поранення у праву руку та змушений був лікуватися протягом тривалого часу. В 1945 р. нагороджений  Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги. Після одужання, влітку 1945 р., призначений командиром сотні “Месники” куреня “Смертоносці”. Наказом ГВШ УПА від 15 лютого 1946 р. підвищений до звання поручника. Восени 1947 р. призначений організаційним референтом Станиславівського надрайонного проводу ОУН. З вересня 1950 р. – провідник Станиславівського надрайонного проводу ОУН.

Сотенний УПА Павло Когуч

ФОТОЗВІТ: